«Моє серце»
“Чи здатне людське серце вмістити в себе будівлю? Ця композиція народилася після одного з прильотів в житлову будівлю в Дніпрі. Мабуть, всі бачили це фото: пробита секція панельного будинку, дірка, через яку проглядають уламки арматури та людських життів. І через цю дірку пробиваються промені світанку.
Справа не в одній зруйнованій житловій будівлі (хоча цього вже достатньо). Справа в тому, що такі прильоти трапляються щодня. До цього неможливо звикнути. І кожна така дірка стає раною в чиємусь серці.”
Замовити
“Буде світанок”
“Землю України поранено розривами снарядів. Поля засипані уламками боєприпасів і втикані снарядами, що не розірвалися. Але незважаючи на це на полях продовжують уперто проростати квіти: як нагадування нам, що прояви життя шукають спосіб прорости у будь-яких умовах. Так і кожен світанок дає нам надію та сили не здаватися, а вперто проростати через уламки того, що було зруйновано. “
Замовити
“Коли страшно”
“Страх поглинає наші думки та бере в полон, залишаючи нас в заціпенінні або в паніці. І якщо ми дозволяємо страху керувати нашими думками та діями, то зрештою він залишає нам тільки відчуття безпорадності та ілюзію, того, що неможливо змінити життя на краще. Ми не завжди можемо вплинути на події, які відбуваються з нами. Але в наших силах приймати рішення та діяти, не піддаючись поганим порадам нашого страху. Найдієвіший метод боротьби зі страхом, яким я користуюся – свідомо йти туди, де страшно.”
Замовити
«Мінне поле»
“Влітку 2023 року мої колеги-волонтери зі Львова попросили мене з’їздити до Херсона – відвезти невелику посилку військовим. Літня спека та розслабленість, степ та квітучі поля за вікном машини… Блокпости та зруйновані прильотами будівлі як вже буденна частина пейзажу. І маленькі червоні таблички “Обережно, міни!” на узбіччях, які нагадують про те, що тут відбувалося зовсім недавно. І про те, що навіть якщо ти живеш у тилу і квіти навколо продовжують цвісти – війна все одне на відстані витягнутої руки.”
Замовити
“Сирени”
“Коли починається повітряна тривога за моїм вікном починають волати одразу 4 сирени. Вони звучать як залізні птахи, їх пронизливий “спів” сповіщає чи про небезпеку, чи про те, що небезпека тимчасово минула. Я ніби звикла до цього звука, але кожного разу він змушує підстрибнути: щоразу крик сирен звучить сигналом, що за кілька хвилин тендітне життя може знову перевернутися і знову змінитись назавжди.”
Замовити
“Інфошум”, діптіх
“Ми всі живемо в величезної кількості інформаційного шуму, кількість якого збільшується кожну мить. Ми живемо в постійному очікуванні новин. Часто ми оточуємо себе надмірною кількістю інформації і стаємо залежними від неї. Таким чином ми дозволяємо цієї залежності впливати на наші рішення та дії, керувати нами. Але ж саме зараз нам як ніколи потрібно свідомо управляти своїми реакціями і діями.
Цей диптих пропонує замислитись: чи управляю я тим, що відбувається навколо мене? Або я дозволяю тому що я бачу та чую керувати мною?”
Замовити
“Скорбота”
“Ця картина була створена під враженням від фотографії проекта про жінок-волонтерів «(НЕ) тендітні», в якому мені запропонували прийняти участь влітку. Метою проекта було показати суспільству волонтерок: жінок, які попри втому продовжують робити важку й важливу для суспільства працю. Одна з фотографій дуже вразила мене, але я попросила не публікувати її, бо на фото я побачила не волонтерку, а дружину військового, яка вже ніколи не дочекається коханого. І все, що у неї залишилось – це тільки його речи. Так звичайний рюкзак перетворився на військовий в мультикамі, а світла кімната на глухий кут з розбитою підлогою, ніби земля пішла у жінки з-під ніг. Нам хотілося б, щоб цього не відбувалося. Але сьогодні це є частиною нашої спільної реальності.”
Замовити
“Звідки внутрішній вогонь”
В умовах постійної напруги та очікування лиха ми забороняємо собі хотіти. Чому це страшно? Тому що саме наші бажання спонукають нас діяти та змінювати життя на краще. Коли ми справді чогось хочемо, ми не звертаємо уваги на складності та перепони. І постає питання, як почати хотіти, якщо здається, що твої бажання не мають сенсу? Відповідь завжди в собі, і знайти власну відповідь – особистий виклик для кожного. Може прозвучати дивно, але натхнення та бажання – це особиста відповідальність людини. Можна чекати на сприятливі умови та допомогу ззовні. Але нагородою тому, хто наважиться взяти на себе цю відповідальність, стане вогонь у серці, який неможливо буде погасити зовнішніми обставинами.
Замовити
“Говори, що думаєш. Думай, що говориш”
Чи замислюєшся ти над тим, наскільки правильно почув співрозмовника? Чи замислюєшся ти над тим, чи зміг донести свою думку до співрозмовника так, щоб він дійсно тебе зрозумів? Чи замислюєшся ти над тим, з якою метою ти розповідаєш щось, що почув від інших чи побачив в інтернеті? Чи замислюєшся ти над тим, навіщо тебе щось розповіли? Я пропоную кожному глядачу відповісти собі на ці питання та замислитись, як такі ланцюжки передачі інформації впливають на нас особисто, та на світ навколо нас. І яку роль ми самі граємо в цьому.
Замовити
«Що посієш, те й збереш»
Як навколишній світ впливає на нас, так і ми впливаємо на навколишній світ: це взаємний процес. Кожен із нас своїми діями змінює простір навколо себе. І ті результати, які ми отримуємо, залежать від наших рішень та дій. Наші рішення є наслідком нашого мислення, яке ми можемо змінювати і яким ми можемо керувати. Свідомість визначає значну частину нашого буття.
Замовити